22 ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ

В ченрвневому Львові червлене вино,

Як колір солдатської крові.

Згадаєм бійців, що не з нами давно. . .

Всіх тих, хто поклали житті за одно

Під кулі фашистській неволі. . .

Але ця неволя повинна минуть.

Але ця неволя не вічна.

Свинець зупинила солдатськая грудь. . .

А буде потрібно. . . проторимо путь. . .

Рванемось на кулі, як звично.

Строчить прикордонник, схопив кулемет,

Хоча Він загинув. . . прорбачно:

Рука при гашетці стиснула тангент,

І Німцям підходити лячно.

А там при заставі, де Буська вода

Кипить від осколків і стрічок. . .

І кулей голиться трави борода,

Як зелень солдатських петличок.

Згадаємо всіх, хто зустрів сметрний бій

В неділю на зорці червневій,

Хто дав повернутися тим, хто любив

І Львів, і свободнеє небо. . .

А Слава стоїть на Могучім Холмі. . .

Могили. . . могили. . . могили. .

Стоять Ветерани, їх внуки, сини. .

Стоять, як стоїть Україна.

Олег Ростовцев